Оксана, приваблива жінка середніх років із відкритою посмішкою і ямочками на щоках, прийшла до мене пізньою весною.
“Можна прилягти?” – вона вказала на кушетку поруч із відчиненим вікном, з якого долинав спів птахів і дитячі голоси. Я здивовано кивнула, помітивши, що зазвичай пропоную пацієнтам крісло, а кушетка – для інтер’єру. “У мене рак, – сказала Оксана спокійним голосом, – і я зараз після хімії, але ви не хвилюйтеся, я готова консультуватися,” – і посміхнулася.
Так само усміхаючись, Оксана повідомила, що в неї – третя за рахунком онкологія. Її сім’я – чоловік і двоє дорослих дітей переживають, але мало чим можуть допомогти. Вона розповідала свою непросту історію, а я дивилася на її акуратно укладене світле волосся, бездоганний манікюр і вкотре дивувалася людській здатності до подолання. Оксана говорила про свою хворобу, але відчувалося, що причина її звернення інша. Після моєї коронної фрази “давайте почнемо з кінця. Що вас турбує найбільше?” – надійшла відповідь: “Зраджує чоловік і хоче піти. Життя без нього не має сенсу. Ви допоможете мені його утримати?”. – “Звичайно,” – відповіла я, – “але вам доведеться змінити способи утримування”.
На тому й вирішили. В Оксани був свій спосіб відновлення. Щоразу після операції та курсу хіміотерапії, трохи оговтавшись, вона виїжджала в гори, одна, з аптечкою і змінним одягом у рюкзаку. Поверталася через місяць, цілою і неушкодженою. А потім приходила нова хвороба. Усе це було схоже на відпрацьовану програму.
На наступну консультацію Оксана принесла мені букет конвалій. Мені подобалася ця жінка, і я розуміла, що гірське повітря допоможе їй набагато краще, ніж довгі години психотерапії. Тому й вирішила не затягувати. “Оксано, Ви тримаєте чоловіка своєю хворобою, так? Почуття провини і сором перед дітьми – цілком робочі механізми. Він, ви і діти вдаєте, що у вас – зразкова сім’я. Ви контролюєте цю “зразковість” і вдень, і вночі. Звісно, хвороба не виникає за вашим бажанням, але вона є наслідком вашого сценарію”.
Оксана слухала, киваючи головою, і я розуміла, що ця розумна, освічена жінка, яка звикла до свого сценарію, просто так не змінить свою стратегію, яка “працює”.
На запитання, чи розуміє вона природу зради, відповіла, що зради – це вторинно, головне, щоб не пішов. “Він не піде, схоже, ви погано знаєте свого чоловіка. У його віці йдуть тільки через велике кохання або від великих проблем. Тож ви швидше провокуєте свого чоловіка, ніж утримуєте”.
На наступній і останній консультації ми детально обговорили її дії та плани. Я порадила не вірити мені на слово, навіть якщо воно і психотерапевтичне, а подивитися на розвиток подій. План був простим:
Скоротити контроль чоловіка до мінімуму.
Не скаржитися і не тиснути на почуття провини.
Не зачіпати глибинну психологію, а прийняти ситуацію такою, яка вона є.
Переконатися відповідно до дій чоловіка, що йти він не збирається. І інша жінка – це не кохання, а підтримання енергетичного тонусу і чоловічого реноме.
Відкласти аналіз чоловічих зрад до повного одужання. 6. Познайомитися в горах із чоловічою компанією і зустріти світанок разом. На цьому я побажала Оксані якнайшвидшого одужання, приємної і корисної поїздки та довгих років життя.
P.S. Оксана з’явилася в мене через пів року з красивим букетом гладіолусів. Вона мала гарний вигляд і була сповнена сил. На вулиці її чекав чоловік….
Друзі, буду рада відповісти на ваші запитання. Залишайте їх у коментарях!